на Головну сторінку

Дії НКВС в Угорниках

Для прихильників безкоштовних квартир в союзі і найкращого морозива присвячується!
«Як були облави, я був маленький. Спав, але прокинувся і чув, що по-руські говорили, я чув, що будуть палити. І тільки пішли – горіла сільрада. То того вбили, то того, і на кого – на бандерів. Навпроти Марусі, що пошту носила, Сікорської, шум. Йшов струпківський хлопчина (Іван Бойчук, 1929 р.н. – Авт.), десь вчився (у Станіславі в ПРЗ. – Авт.), ще навіть не робив. Ранком його найшли, такий був знівечений… і вирізана звізда на ньому. Все приписали бандерівцям, але це все їхнє було, ту дитину мордували цілу ніч і вуха обрізані були. І там в рові люди йшли до поїзда і знайшли ту знівечену дитину. Дома родичі не знають, де дівся, що не прийшов додому. А люди чули, і кожен боявся вийти. Кричить, стогне, а потім вже язик обрізали, то не мав, як кричати, вже стогнав. Це садисти настоящі».
[з спогадів В. Крицького]
[звірство вчинила опергрупа капітана НКВС Віктора Марковича Касецького 19 серпня 1948 р. Із розповідей старожилів дізнаємося, що він навіть убив учня старших класів Валентина Федоришина з Велесниці (17 років), якого запідозрив у симпатіях до своєї дружини Майї, учительки російської мови Отинійської школи, яка на той час мала 19 років]
Репресії проти людей були сплановані і не припинялися до середини 60-х років. Так, «Смоляк Михайло, брат Смоляк Анни, закінчив вчительські курси в Отинії, вчився в Коломиї, це після війни. Вчителював у Струпкові. З ним вчителював Савчук Йосип. Потім він служив в армії, в механічних військах у Харкові. Служба підходила під кінець, як його арештували. Він з Марусею дружив. Як пішов в армію, то переписувався з нею. Маруся жила в Баб’янці, мама померла, тато привіз її із Східної України. До її хати сходилася молодь. Почтальон приніс листа Марусі, а вона не стала його читати, бо в хаті були люди, то той лист так і лишився на столі. Під час облави Касєцький побачив листа і забрав його. По цьому почерку визвали Михайла Смоляка в Калінін і там пред’явили обвинувачення. Його обвинуватили в тому, що десь у Грушці знайшли бункер, а там якісь списки, його рукою написані. Порівняли список, фамілії людей. І за це йому дали 10 років і відправили у Воркуту. Як Берію знищили, переглядали справи, його тоді звільнили. Ще з рік був у Воркуті, а потім приїхав додому». За зв’язки з Михайлом Смоляком намагалися притягнути до відповідальності Йосипа Савчука, який у 60-ті роки працював вчителем Угорницької школи. Спокійна, врівноважена, добра людина. До учнів ставився по-батьківськи, у той же час був вимогливим. Побудував в Угорниках будинок, але важка хвороба передчасно забрала його з життя.
«Банда Касєцького ходила і все шукала бандерів. У хаті дивилися під ліжком, на піч залазили. А я стояла за печею і на вікні щось різала ножицями до школи. Із переляку запрятала ці ножиці. То один з них шмати викинув, ножиці забрав в кишеню. В тата була коробка, що там тримав станок для гоління. І в мами був кульчик гранений, один у вусі, один зломлений, та підковка, і то в пеналі в папірці завернуто. І туда заліз, бандеру там шукав. Забрав він той зламаний кульчик. Такі мелочні люди. І сушениць повні кишені понапихали. Що попадало на очі, все прибирали. Ми були діти, гуляли на вулиці, а вони за корчами слухали, що ми говоримо. Виходе, каже: «Шо ви тут дєлаєте?».
«А мого тата (Паньківа Михайла), – розказує Дубей Марцеля, – таки був би вбив Касєцький, але тато дійшли до хреста. Там у Голоскові на роздоріжжі був хрест, він і тепер там стоїть. А Марині і Юлька Бужимчиха бігли за ним, а він наперед, і тато наперед, а тато вже вздрів, шо він хоче його вбити, бо справився на дорогу в луги, в корчі. А тато сіли під хрест та й каже, як маєш мене в корчах вбивати, то вбивай мене під хрестом. Та люди вздріли, зробили рух. Цьотка кричит, пищит, Марині таки. Та й він тоді обернувся до них – чо сти прийшли, чо сти прийшли. А тато швидко встав і втік».
[з спогадів Дубей Марцелі]
«Як була облава, – доповнює Дубей Михайло, – вбили тут (на Новосілці) вояків УПА, то їх по ногах постріляли, а потому, коли підійшли, то подобивали прикладами, голови були потрощені. Казали люди, шо вони лежали 2 чи 3 дні, їх не ховали, бо люди боялися підійти. То одна воронська прийшла, вбрала сина в сорочку і поховала, більше ніхто не забирав… Аж потому поховали їх. Марині Паньків забрала їх вночі». У 2008 р. історики із с.Ворона віднайшли імена своїх односельчан, які були вбиті на Новосілці.
«В Угорниках, – згадує Дубей Михайло, – була сформована група яструбків, які мости, колії сторожували. Паньків Михайло, Жураківський Юзьо, Злепко Михайло, Хавуляк Степан та ін. Постій був коло мостів. Там була хата стара, її завалили. Коло станції воєнні сторожували, там стояв батальйон связі. Касєцький вбив Хавуляка Михася. Прийшов до хати, каже Хавуляку: «Михайле, збирайся, ходи на дежурство». «А я, – каже, – збираюся». «Ні, ходи зі мною, сідай на фіру, їдемо». І підвіз його на поле і сказав: «Злазій». «Та чо, – каже Хавуляк, – та їдем в гарнізон». «Нє, я тобі сказав, злазій». І він зліз, обернувся і той тарахнув, і вбив. Вбив невинну людину. Атам доложив, що вбив бандерівця. Йому вірили. Кілько вони мали медалів за невинних людей».
Лише в Коломийському районі було репресовано 1895 чол. Із них українців 1789, поляків 93, селян 1007, вояків УПА 174, членів ОУН 709. Такі дані подає СБУ в Івано-Франківській області.
«Мого батька, – згадує Крицький, – не реабілітували. У звинуваченні було написано: «будучи членом організації українських націоналістів, працював за німців сільським старостою». Було все забрано. За то, що з націоналістами – дали 15 років, за то, що з німцями – 5. З Отинії вели до Франківська, зробили привал, то їх вели чоловік двадцять, конвоїри були. Тата арештували з 22 на 23 серпня, а стрия – через місяць. Везли в Харківську перевізну тюрму. Там – сортировка: стрия направили в Іркутську область, а тата і Мельника Яківа, всіх Отинійських – в Комі АРСР, місто Сиктивкар. В Архангельській області їх погнали в баню. З бані вони не вернулися. Померли, а місця поховання невідомо. З ними був чоловік з Білих Ославів, він казав, що сидів в підвалах, був осуджений на смерть. В 47-му році смерть відмінили і дали йому 25 років. Сидів у камері смертників, їх чоловік 25 сиділо, і сидів з Станіслава вчитель. Нам сказали писати помилування. Він сказав: «Хлопці, не пишіть ніяких помилувань, багато померло за Україну, і ми помрем, а просити не будемо». Як Сталін помер, почались амністії, перегляди справ, і трохи повипускали».
[зі спогадів Крицьких]
В с.Угорники Коломийського району за неповними даними було вбито та репресовано (окрім вивезених сімей) 25 чоловік.

Б’єнь Юліан Петрович, с.Угорники Коломийського району, 1914 р.н., поляк, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, селянин. Заарештований 5.3.1940 р. Звинувачення: член польської повстанської націоналістичної організації, проводив антирадянську агітацію. Київським обласним судом 4.2.1941 р. засуджений до розстрілу. Розстріляний 22.6.1941, місце поховання невідоме. Реабілітований 18.5.1994 (13886 П).

Бродовий Петро Іванович, с.Угорники Коломийського району, 1903 р.н., українець, освіта початкова. Проживав у селищі Отинія. Заарештований 17.11.1944 р. Звинувачення: член ОУН, брав участь у висипанні могили на честь полеглих за волю України. 7.4.1945 р. етапований до спецтабору НКВС (1921 П).

Данилишин Йосип Ілліч, с.Угорники Коломийського району, 1920 р.н., українець, освіта неповна середня. Проживав у с.Угорники, електромонтер. Заарештований 22.8.1944 р. Звинувачення: член ОУН (молодь), псевдо – Триста, керівник підрайонного проводу ОУН. Військовимтрибуналом військ НКВС Станіславської області 12.9.1944 р. засуджений на 20 років каторжних робіт з конфіскацією майна. Загинув 16.6.1946 р. в ув’язненні, місце поховання невідоме. Реабілітований 17.5.1994 (13751 П).

Жигун Федір Іванович, с.Угорники Коломийського району, 1900 р.н., українець, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, селянин. Заарештований 24.8.1944 р. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 13.11.1944 р. засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження у правах з конфіскацією майна. Загинув 11.2.1945 в ув’язненні, місце поховання невідоме. Реабілітований 14.11.1991 р. (3139).

Ільчишин Юрій Миколайович, 1912 р.н., с.Молодилів Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, пекар. Заарештований 15.12.1950 р. Звинувачення: постачав членам ОУН борошно, одяг, гроші. Військовим трибуналом військ МВС Чернівецької області 28.2.1951 р. засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 3.6.1992 р. (8983 П).

Костишин Дмитро Остапович, 1920 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, секретар сільради. Заарештований 21.8.1949 р. Звинувачення: інформатор ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 13.9.1949 р. засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 30.12.1993 (13152 П).

Крамарчук Йосип Васильович, 1925 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта середня. Проживав у с.Угорники, селянин. Заарештований 22.8.1944 р. Звинувачення: член ОУН ( М), псевдо – Семен. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 12.9.1944 р. засуджений на 20 років каторжних робіт з конфіскацією майна. Реабілітований 17.5.1994 р. (13751 П).

Крицький Іван Павлович, 1927 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, завідувач оргінструкторського відділу Отинійського РК ЛКСМУ. Заарештований 27.4.1949 р. Звинувачення: мав зв’язок з ОУН, поширював націоналістичні листівки. Військовим трибуналом в/ч 24045 3.6.1949 р. засуджений на 20 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах з конфіскацією майна. Реабілітований 20.12.1996 р. (6784).

Крицький Яків Олексійович, 1895 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, селянин. Заарештований 10.9.1944 р. Звинувачення: член ОУН, збирав продукти для УПА. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 13.11.1944 р. засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах. Реабілітований 14.11.1991 р. (3139).

Лесюк Анеля Яківна, 1920 р.н., с.Угорники Коломийського району, українка, освіта початкова. Проживала в с.Угорники, працівниця молокопукту Коломийського маслозаводу. Заарештована 14.5.1949 р. Звинувачення: постачала продукти членам ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 14.7.1949 р. засуджена на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 15.4.1994 р. (13811 П).

Лесюк Іван Юрійович, 1918 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав в с.Угорники, селянин. Заарештований 29.7.1945 р. Звинувачення: член ОУН, псевдо – Корнило. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 19.11.1945 р. засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах з конфіскацією майна. Реабілітований 23.9.1994 р. (10248).

Лозиняк Володимир Іванович, 1923 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта неповна середня. Проживав у с.Голосків, робітник-залізничник. Заарештований 15.9.1945 р. Звинувачення: член ОУН, псевдо – Дозорець, станичнй ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської бласті 13.11.1945 р. засуджений на 20 років позбавлення волі. Реабілітований 3.10.1991 р. (6104 П).

Маруняк Ганна Миколаївна, 1926 р.н., с.Угорники Коломийського району, селянка. Заарештована 15.9.1949 р. Звинувачення: в її будинку зустрічалися члени ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 18.10.1949 р. засуджена на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах з конфіскацією майна. Реабілітована 28.9.1993 р. (12751 П).

Паньків Михайло Миколайович, 1925 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта неповна середня. Проживав у с.Угорники, слюсар. Заарештований 22.8.1944 р. Звинувачення: член ОУН ( М), псевдо – Байда. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 12.9.1944 р. засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах з конфіскацією майна. Загинув 26.1.1945 р. в ув’язненні, місце поховання невідоме. Реабілітований 11.5.1994 р. (13751 П).

Паньків Петро Павлович, 1912 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, дільничий уповноважений РВ МВС. Заарештований 13.5.1949 р. Звинувачення: мав зв’язок з ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області14.7.1949 р. засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах з конфіскацією майна. Реабілітований 11.5.1994 р. (13811 П).

Петрик Ілля Дмитрович, 1923 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта неповна средня. Проживав нелегально. Заарештований 18.1.1946 р. Звинувачення: ухилився від мобілізації, вояк УПА (1946 р.). Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 29.4.1946 р. засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах з конфіскацією майна. Реабілітований 2.11.1992 р. (10090 П).

Петровський Михайло Валентинович, 1913 р.н., с.Угорники Коломийського району, поляк. Проживав у с.Угорники, кочегар. Заарештований 5.3.1940 р. Звинувачення: член польської повстанської організації. Київським обласним судом 4.2.1941 р. засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах з конфіскацією майна. Реабілітований 18.5.1994 р. (13886 П).

Савчук Петро Іванович, 1912 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, селянин. Заарештований 10.9.1947 р. Звинувачення: мав зв’язок з членами ОУН, збирав для них продукти. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 22.1.1948 р. засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 30.12.1993 р. (13433 П).

Слогоцький Петро Карольович, 1910 р.н., с.Угорники Коломийського району, поляк, освіта початкова. Проживав у с.Виноград, селянин. Заарештований 4.3.1940 р. Звинувачення: проводив антирадянську агітацію. Станіславським обласним судом 25.4.1940 р. засуджений на 4 роки позбавлення волі та 2 роки пораження в правах. Реабілітований 10.7.1991 р. (5531 П).

Смоляк Михайло Дмитрович, 1928 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта неповна середня. Легалізувався. Рядовий в/ч 2833. Заарештований 3.3.1951 р. Звинувачення: вояк УПА (боївка Тріски). Військовим трибуналом військ МВС Калінінградської області 18.5.1951 р. засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.4.1992 р. (8314 П).

Хавуляк Микола Костянтинович, 1892 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с.Грабич, голова сільради. Заарештований 19.5.1950 р. Звинувачення: переховував члена ОУН, розповсюджував біфони. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 22.2.1951 р. засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 24.10.1994 р. (14498 П).

Цібій Михайло Іванович, 1904 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Легалізувався. Проживав у с.Угорники, селянин. Заарештований 4.8.1949 р. Звинувачення: пербував в УПА до 1945 р. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 14.10.1949 р. засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 11.10.1993 р. (12752 П).

Цібій Михайло Іванович, 1906 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с.Угорники, селянин. Заарештований 10.9.1944 р. Звинувачення: член ОУН, збирав продукти для УПА. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 13.11.1944 р. засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Загинув 2.2.1945 р. в ув’язненні, місце поховання невідоме. Реабілітований 14.11.1991 р. (3139).

Чабанюк Михайло Васильович, 1913 р.н., с.Угорники Коломийського району, українець, освіта початкова. Проживав у с Угорники, голова сільради. Заарештований 19.5.1949 р. Звинувачення: мав зв’язок з ОУН, допомагав УПА матеріально. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 14.7.1949 р. засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 11.5.1994 р. (13811 П).

У 1945 р. під час облави були вбиті Арабчук Роман Юркович та Борис Іван Михайлович. Насильство породжувало жорстокість і почуття безвідповідальності. Втрачалася віра в Бога. Так, яструбок Олійник Юзьо вбив Ліскевича, бо йому подобалась його дружина. На Новосілці через дівчину вбили Злепка Йосипа. Міліціонери автоматною чергою розстріляли трьох чоловіків, що були у хаті Савчина. В.Касецький застрелив Хавуляка Михайла.
[Зі спогадів Дубей Марцелі та Петровського М.Й.]
Переглянути у FaceBook

Leave a Reply

Your email address will not be published.