На існування угорницької церкви в другій половині XVI ст. вказує податковий реєстр Руського воєводства того часу. Наступна дерев’яна церква в цьому селі постала в першій половині XVIII ст. На її місці у 1882 році зведена нова церква з дерева. Нову церкву піднімали всім селом. Щедрими жертводавцями церкви були: Михайло і Софія Паньків (у 1894 р. пожертвували кивот і дзвін), Андрій Палагняк (1890 р. пожертував осеночник). Дубові підвалини на церкву дав Микола Врубель. Із переказів односельчан можна зробити висновок про те, що і Юріївська церква, перенесена з монастиря на Баб’янецьку гору, теж належала до Угорник. Біля церкви Св.Параскеви, стояла стара церква (тепер там росте грушка). Зі старої церкви в нову були перенесені образи, дерев’яний хрест та інші церковні речі. На образі Св.Миколая знайдено запис «Цей образ справив раб Божий Василій за відпущення гріхів своїх року Божого 1739». Була філіяльною парафіяльної церкви в Отинії. Належить до пам’яток архітектури місцевого значення, в користуванні православної громади.

Біля старої церкви був цвинтар, на якому хоронили людей до кінця ХVІІІ ст. За цісарським патентом 1781 р. було заборонено хоронити померлих біля церков. Але цісарський указ напевно порушувався, бо останнє поховання на цьому цвинтарі належить до середини ХІХ ст. Це підтверджується витратами карбоні церкви св.Параскевії в Угорниках від 1.1 – 30.6.1898 р., в «Додаток до купівлі цвинтаря 48 рн.».  Тобто остаточну проплату за землю, куплену під новий цвинтар на Косовській горі, село вносило в липні 1898 р.

Церква стоїть біля забудови у східній частині Угорник, з півдня від річки, недалеко залізниці. В плані утворює хрест. До бабинця по осі церкви прибудований вужчий присінок, до вівтаря з півночі менша ризниця, з півдня дещо більша.
Додатковий вхід до церкви з півдня до нави.  Дзвіниця дерев’яна триярусна, розташована з південного заходу від церкви.

У 1925 році церква св. Параскевії нараховувала 691 греко-католицьку душу, у 1931 р. – 761, а у 1935 р. – 817 душ. Для порівняння наведемо дані з с.Грабича, в якому до греко-католицького обряду належало 254 чоловіки.

(посилання на допис у фейсбук – https://www.facebook.com/groups/ugornyky.history/posts/1205745503522871/ )

Наприкінці 1989 р. була знову відкрита Угорницька церква. Великих зусиль до цього доклала вся громада села, а особливо Олійник Роман, Надворняк Іван, Філяк Ярослав, Маруняк Петро, Каценяк Павліна. Церква всередині була частково реставрована місцевим художником Олегом Сморжанюком.

Після відкриття церкви священиком був отець Петро Сурак, дяком був Борис Качмарський з Отинії, а потім житель нашого села Петро Іванович Дубей, старшим братом був Олійник Роман Михайлович, старшою сестрицею – Павліна Мартинівна Каценяк.

З 6 травня 1991 року настоятелем церкви Преподобної Параскеви став Дзіворонюк Михайло Романович.

Старшим братом після смерті Романа Олійника було обрано Івана Йосиповича Кінащука, який розпочав будувати резиденцію. Завдяки зусиллям старшого брата Львівська залізниця відступила частину своєї території, і земельну ділянку під резиденцію було виділено в 150 м від церкви. Після смерті Кінащука Івана Йосиповича у 2002 р. старшим братом було обрано Кінащука Володимира Петровича. Старшою сестрицею була Богаченко Олександра Дмитрівна. В цей період церкву було відремонтовано та змінено
інтер’єр.

У 2002 р. Петро Дубей помер, дяком став Роман Павлович Цібій, який дякував майже вісім років.
З 2006 року старшим братом стає Роман Михайлович Телюк. Від того часу церква була огороджена кам’яним парканом, реставровано капличку, дзвіницю, упорядковано подвір’я, викопано криницю, зроблено ремонт у резиденції, підведена до неї вода з центрального водогону.
У 2009 р. старшою сестрицею було обрано Шмігель Ганну Миколаївну. Дяком у церкві став Шнайдер Руслан Вікторович. З часу відкриття церкви в ній було засновано хор. Регентом був Ярослав Лесюк. Згодом він поїхав до Америки і хором керував Петро Данилюк, а з 2008 р. після повернення регентом знову стає Ярослав Лесюк.