Зміст
Клікніть на розділ який ви хочете переглянути
Вступ
Для окремих залізниць на території України другої половини ХІХ — початку ХХ ст. були створені універсальні типові проекти, що відрізняючись розмірами, призначалися для будівництва малих, середніх і великих вокзалів. Такий принцип забезпечував стилістичну єдність архітектури станцій і своєрідний корпоративний стиль окремих залізничних ліній. На українських коліях такий підхід упровадив перший директор залізниці Львів – Чернівці – Яси Людвик Вежбицький. Будівлі вокзалів стали чи найвагомішим елементом фірмового стилю Львівської залізниці, художній образ яких сучасники сприймали буквально як символ організації.
У проектуванні вокзалів залізниці Львів – Чернівці – Яси Л. Вежбицький зупинився на популярному в другій половині ХІХ ст. в німецькомовних країнах стилістичному напрямі «рудбогенстиль» («стиль півциркульних арок»), який так само як і неоготика був особливо характерним для тогочасної палацової архітектури. Це усвідомлений вибір, за допомогою якого архітектор наголошував на символічному значенні вокзалу як палац-двірці міста.
Типовий проект Л. Вежбицького був застосований для вокзалів різних розмірів, що різнилися складністю просторово-планувальної структури, довжиною фасадів, кількістю поверхів. Великі вокзали цього типу побудовані 1865—1866 р. на території України у Львові, Чернівцях і Станіславові, 1868—1870 рр. в Румунії на станції Сучава-Іцкані (тепер Сучава-Північний). Середні вокзали були зведені у Галичі, Коломиї, Красному, Ходорові, Бурштині, Снятині (Україна), Пашкані, Роман, Ботошани та Верешть (Румунія). Малі вокзали були щільно розташовані вздовж усієї колії. В інтер’єрах великих вокзалів Л. Вежбицького, як і на фасадах, поєднано елементи різних стилів: бідермайєру, готики та неокласицизму.
Типові вокзали Л. Вежбицького на території України
Типовий великий вокзал Л. Вежбицького
- Львів (Чернівецький вокзал) 1865 (Львівська дирекція Львівської залізниці)
- Івано-Франківськ 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Чернівці 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
Типовий середній вокзал Л. Вежбицького
- Галич 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Бурштин 1866 (Львівська дирекція Львівської залізниці) втрачена
- Коломия 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Красне 1869 (Львівська дирекція Львівської залізниці)
- Снятин 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Ходорів 1866 (Львівська дирекція Львівської залізниці) втрачена
Типовий малий вокзал Л. Вежбицького
- Вадул-Сірет 1883 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Великий Кучурів 1883 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Глибока-Буковинська 1883 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Заболотів 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Коршів 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Лужани 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Отинія 1866 (Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці)
- Старе Село 1866 (Львівська дирекція Львівської залізниці)
Вокзал в Отинії
Вокзал в Отинії був збудований в 1866 році. Декілька фото та інформацію можете переглянути нижче.

Фото № 1

Фото №2
На фото Dworzec kolejowy, фото будівлі до перебудови 1903-1906 рр., зображені ще гасові ліхтарі, пізніше вокзал було електрифіковано.
Інформація про електрифікацію вокзалу в Станіславові (Івано-Франківськ). Залізничний вокзал у місті Станиславові був збудований в 1866 році, ця дата зафіксована на металевих стовпах на пероні станції. У будівництві вокзалу були використані елементи мавританського стилю: вузькі напівкруглі вікна, ребристі колони. Вже на початку 1890-тих років Станиславів став залізничним вузлом, колії від якого розходились у п’яти напрямках: до Львова, Чернівців — Ясси (1866 – 1869), Стрия (1875), Гусятина (1884), Вороненко (1891). Залізничний вокзал увійшов в історію електрифікації міста як перша споруда, котра була освітлена електричними лампами. Роботи з електрифікації проводила відома німецька фірма «Сіменс і Гальске», перші лампи на вокзалі засвітились 13 січня 1897 року. У 1904 році міська дирекція залізниці звернулась до міністерства з питанням про розширення вокзалу. Роботи з перебудови вокзалу були розпочаті навесні 1903 року та закінчені у 1906 році .

Фото №3 (вокзал Фото №2 на відкритці)

Фото №4 (вокзал був зруйнований у період Першої світової війни)

Фото №5 (1935 рік, “Учасники вертепу в Отинії на воокзалі”, напис “OTTYNJA”)

Фото №6 (Воклаз в Отинії, 1917 рік)

Фото №7 (Руїни вокзалу, 1917 рік.)
Трьохповерховий будинок – це ймовірно отинійська пивоварня.

Фото №8 (Колядники біля будівлі вокзалу, 1934 рік.)

Фото №9 (зображення отинійського вокзалу на відкритці)
Bahnstation – Stacya kolejowa – Стація коліюва
Gruss aus Ottynia
Pozdrowienie z Ottynii
Поздоровлень з Отинй
Verlag: Winkler

Фото №10

Фото №11
“Оркестр на вокзалі в Отинії, 1935 рік.” Фото з колекції Едварда Б’єня.

Фото №12
Оркестр на вокзалі в Отинії. Імовірно, 1936 рік. Справа біля бубна – Петровський Павло (загинув під час Другої світової війни, похований у Польщі)
Мапи

Зображення колійових гілок на карті королівства Галичини. Kingdom of Galicia and Lodomeria
Гілка колії Івано-Франківськ – Коломия на мапі 1887 року.
Гілка колії Івано-Франківськ – Коломия на мапі 1886 року.

Гілка колії Івано-Франківськ – Коломия на мапі 1936 року.
