Ця синагога збудована на поч. ХХ ст. (До неї, в Отинії були дві деревяні божниці, одна із них знаходилася по праву сторону від теперішного ощадбанку). У 20-х роках рабином синагоги був Хаїм Хаґер, відомий своїми коментарями до Тори. В 30-х роках він переїхав до Станіслава, де отримав титул “Отинійський ребе”. В Станіславі проживав у розкішному будинку із надвірними спорудами. Тепер там розміщується обласна інфекційна лікарня. За німців , біля синагоги утворили гетто, звідки везли на страту отинійських жидів. Отинійську синагогу демонтували у 50-х рр., будівельний матеріал пішов на побудову соціалізму. Сучасне приміщення “Ощадбанку” (1910 року) було у власності Розенбергів. В будинку була галантерейна крамниця. Торгували жіночими сумочками, рукавицями, шкарпетками, біжутерією… За німців будинок використовувало німецьке гестапо, затриманих тримали у підвалах будинку. З приходом радянського гестапо, тут утримували повстанців і їх симпатиків. Підвали заливали водою, внаслідок чого багато затримних померло від переохолодження. Із сім’ї Розенбергів залишилася тільки малолітна дівчина на ім’я Малка, яка була в’язнем концтабору Освенцім. 7 березня 2011 р. вона відвідала Отинію. В короткім відео-ролику (ютуб) згадала своє дитинство. В кадрах відео на Отинійському ринку зафільмовано отинійських людей, яких вже немає.

Ребе Хагер був цадиком – духовним провідником релігійної групи. Численні синагоги отинійських хасидів були в Коломиї, Надвірній, на Буковині та в Бессарабії, але центр знаходився у Станиславові, де мешкав їхній вождь і вчитель. Раз на рік, на велике єврейське свято, до будинку на вулиці Баторія з’їжджалися паломники, аби послухати проповіді свого ребе. У євреїв вважалося, що навіть просто побачити цадика – це вже велике благословення. Хасидський двір вимагав власної святині, тому у 1926 році на подвір’ї спорудили синагогу (Короля Данила, 6). При ній були хедер (начальна школа) та ішива (вищий єврейський навчальний релігійний заклад). За фінансової підтримки Гіллела Малера у кількох кімнатах кам’яниці № 8 діяв харитативний (благочинний) заклад для бездомних. Після смерті Хаїма Хагера у 1932 році новим отинійським цадиком став його син Ісраєль. Обидва були високоосвіченими людьми, залишили по собі відомі релігійні твори – «Душа Ісая» та «Життя Хаїма».

Теперішня вулиця Короля Данила 8.

Фото Хаїма Хагера

Аркадіуш Олексак пише: “Рабин і чудотворець Хаїм Хагер. Народився в Отинії в 1862 році в родині рабина. Його виховував дід, який також був великим рабином. Хаїм став рабином у віці 13 років. Після смерті батька в 1893 році він розпочав самостійне служіння. Кількість послідовників його вчення швидко зросла, і незабаром їх стали тисячі. У молодості через свої фізичні слабкості він переніс багато операцій. Є розповідь про його поведінку під час однієї з операцій, яку йому довелося перенести. Ну а коли йому ввели наркоз, лікарі відмовилися його приймати. Він попросив, щоб йому принесли релігійні книги і запалили над ним свічки. Він оголосив, що після півгодини роздумів і молитов вони зможуть почати операцію. Ось що сталося. Рабин не мав рухатися під час цього. Здивовані лікарі описали цей випадок у пресі та оприлюднили його. Крім майстерних вчень, виведених з Тори, Хаїм Хагер також був творцем музики до релігійних текстів. Він зцілював пацієнтів, яким лікарі не давали шансів вижити. Під час Першої світової війни поїхав до Відня. Після її закінчення повернувся до Галичини й оселився в Станіславові. Він помер у Кракові в 1932 році, коли їхав до Відня на чергову операцію, запаливши першу свічку під час Хануки.”

Єврей Філ Шпігель пише про Отинію та синагогу “Хоча мій батько не втратив жодного близького родича під час Голокосту, мій батько протягом багатьох років зберігав у своєму серці величезний смуток щодо руйнування його містечка. Одного разу він розповів мені, що на службі Коль Нідре на початку Йом Кіпура у нього завжди боліла голова. Я запитав, чому так, адже піст тільки починався. Він пояснив, що це не має нічого спільного з постом; це була пам’ять про ніч Коль Нідре 1941 року, коли нацисти облили бензином синагогу в Отині, заповнену віруючими, і підпалили її.”