Роки 1910-1920.
Джерело: castles.com.ua
- Такий костел мав бути напочатку, але почалася нова течія в сакральній архітектурі”неокласика”. І архітектор Т. Тальовський переробив проект костелу в Отинії на храм більш строгих ліній, без прикрас.
- Цікава інформація з інтернету про Отинійський костел починаючи з 1660 року. Ksiądz Sadok Barącz, żyjący w XIX w. historyk pochodzenia ormiańskiego w pracy „Kościół w Otynii” tak pisze:” Miasteczko starożytne prawdziwe słowiańskie, stwierdzające swe pochodzenie od nazwy „otyń” zamek wałami lub palisadami otoczony”[otyniony]. Otynia w 1618 wraz okolicznymi wsiami została kupiona przez Poniatowskich. W 1643 Otyńję kupuje Stanisław Potocki –Rewery, hetman wielki kasztelan Krakowski. Syn Andrzej Potocki w1660 r buduje w Otynii na wzgórzu po byłym zamku drewniany kościół . Pod koniec XVII w. Kościół został spalony, jak i wiele innych budowli przez najazd Tatarów. Następny kościół w Otynii w roku 1702 funduje syn Andrzeja Józef Potocki. Proboszczem tej parafii Otynijskiej i tłumackiej zostaje ks. Borzym , który to w roku 1716 zamawia obraz do ołtarza głównego u malarza Kazimierza Ładońskiego z Żukowa. Obraz w roku 1718 na desce trzy łokci wysokiej malowany typem rzymskim w owalu Świętą Trójce koronującą najświętszą Pannę niepokalaną unoszącą się nad kulą księżycemi gwiazdami otoczoną… W roku 1766 proboszcz Błażej Wojcicki buduje trzeci kościół który dotrwał do 1902r, a w nim uratowany cudowny obraz Matki Boskiej Otynijskiej. Ostatni kościół drewniany rozebrano, by w tym miejscu rozpocząć budowę świątyni wielkiej i pięknej z czerwonej cegły, górującą nad miastem i widoczną z wielu kilometrów, wysoką wieżą wskazującą drogę wszystkim podążającym do miasta.
- Ксьондз Садок Баронч, історик вірменського походження, який жив у 19 столітті, пише у своїй праці «Костел в Отинії»: «Стародавнє, справжнє слов’янське місто, що підтверджує його походження від назви «otyń», замку, оточеного валами або частокол» [отиноній]. У 1618 році Отинію та навколишні села купила родина Понятовських. У 1643 р. Отиню придбав Станіслав Потоцький-Ревер, великий гетьман і каштелян краківський. У 1660 році син Анджея Потоцького збудував в Отинії дерев’яний костел на пагорбі після колишнього замку. Наприкінці XVII століття костел, як і багато інших споруд, був спалений татарською навалою. Наступний костел в Отинії заснував у 1702 році син Анджея Юзеф Потоцький. Парохом цієї отинійської і тлумацької парафії є о. Борзим, який у 1716 р. замовив у живописця Казимира Ладонського з Жукова розпис для головного вівтаря. Картина 1718 р. на дошці заввишки три лікті, написана римським типом в овалі, де Свята Трійця вінчає Пресвяту Пречисту Діву, що пливе над кулею з місяцями та зірками в оточенні… У 1766 р. парох Блажей Войціцький збудував третю церкву, яка проіснувала до 1902 року, і в ній зберігся чудотворна ікона Матері Божої Отинійської. Останню дерев’яну церкву знесли, щоб почати будівництво великого і красивого храму з червоної цегли, який височів над містом і видний за багато кілометрів, з високою вежею, яка вказувала дорогу всім, хто йшов до міста.
- Все так, але саме цікаве, що до намалювання образу МБОтин.костел в Отинії носив назву Св. Зофії, і тому на наших теренах таким популярним було ім’я Зося.
Додати коментар