Нове село або Нойдорф (німецькою – Neudorf, польською – Nowa Wieś, Nowawieś) – німецьке поселення, яке знаходилося по лівій стороні за струпківською пилорамою і простягалося аж до самого лісу. Нойдорф був заснований у 1842 році як поселення і належав до парафіяльного округу Коломия. У Нойдорфі була однокласна приватна протестантська початкова школа. Протестанти належали до парафії Баґінсберґа в євангелічному суперінтендантстві Галичини. У міжвоєнний період у Коломиї-Баґінсберзі існувала філія коломийсько-баґінсберзької парафії Євангелічної церкви Ауґсбурзького та Гельветичного віросповідання в Малопольщі, яка у 1937 році налічувала 113 парафіян[1].
Територія поселення Нойдорф на мапі 2023 року
Інформація про жителів поселення Нойдорф (близько 3100 осіб) які проживали в період з 1842-1895, дивіться прізвища та імена за ПОСИЛАННЯМ
Також можна переглянути родовід жительки Нойдорфа Maria Christine BURGHARD за ПОСИЛАННЯМ
Територія поселення Нойдорф на мапі 1861-1864 років
Територія поселення Нойдорф на мапі 1869 року
Територія поселення Нойдорф на мапі 1887 року
У 1900 році громада Нойдорфа налічувала 31 будинок з 232 мешканцями, з яких 163 були німецькомовними, 60 – польськомовними, 9 – україномовними.
Релігія: 66 – римо-католицькими, 15 – євреї, 9 – греко-католиками і 142 – інших віросповідань[2][3].
У 1921 році громада Нойдорфа налічувала 24 будинки з 208 мешканцями, з яких 102 були німцями, 95 поляками, 8 євреями, 3 українцями. З них були: 107 протестантами, 68 римо-католиками, 20 греко-католиками і 13 євреями[4].
У 1934 році тут налічувалося 120 людей.
Мапа будинків жителів поселення Нойдорф станом на 1939 рік
Нойдорф на мапі 1937 року
Німці, які все ще проживали там, були переселені в 1940 році в результаті німецько-радянського договору про кордон і дружбу.
Після Другої світової війни село було повністю зруйноване радянською владою і «зрівняне з землею». Сьогодні тут залишилися лише поля, луки, автомобільний міст (див. фото №1) і невелика ґрунтова дорога (див. фото №2). За свідченнями очевидців, частини німецьких будинків були використані для будівництва будинків у сусідньому Струпкові.
Фото №1
Фото №2
Вгорі праворуч у лісі (див. фото №3) знаходиться колишнє німецьке кладовище з меморіальним каменем, встановленим у 2001 році, про німецьке поселення Нойдорф більше нічого не нагадує.
Фото №3
На колишньому німецькому цвинтарі збереглося лише кілька надгробків. У 2002 році нащадки колишніх мешканців встановили пам’ятний камінь з меморіальною дошкою. У церемонії відкриття взяли участь місцеве духовенство та місцеве населення.
2002, урочисте відкриття пам’ятного хреста в колишньому Нойдорфі
На меморіальній дошці викарбувані імена німецьких родин, які мирно жили зі своїми українськими сусідами до переселення у 1940 році. Меморіальний камінь знаходиться в невеликому лісі, неподалік від колишнього поселення.
У 2012 році – через десять років після відкриття – це місце відвоювала природа, і тепер його важко знайти серед дерев і густого підліску.
Довідки:
- Stefan Grelewski: Wyznania protestanckie i sekty religijne w Polsce współczesnej. Lublin 1937, S. 276–281
- Ludwig Patryn (Hrsg.): Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien 1907.
- https://numizmat.org.ua/photos/population-census-in-otynia-district-1907/
- Перепис 1921 року, сторінка 21 – ПОСИЛАННЯ
Також можна переглянути інформацію про жителів у Місцевий родинний реєстр Галичина 1784-1859 рр. за документами генеалогічного дослідницького центру галицьких німців, сторінки 3, 6, 8, 167, 574, 654, 850, 949, 1025-1026, 1339, 1343-1344.
З споганів користувача Mittwoch з сайту “Galizien” за 11 лютого 2009 року:
“Нойдорф – спогад. Поселення Нойдорф біля Отинії був рідним селом моїх предків у Галичині. Засноване у 1842 році, воно зникло з мапи трохи більше ніж через 100 років. Після Другої світової війни територія на північний захід від Коломиї, де знаходився Нойдорф, стала військовим полігоном. Село поступово зрівняли з землею, і сьогодні практично нічого не залишилося, щоб нагадувало про нього. Хоча Нойдорфа більше не існує, це все ще місце, клаптик землі, де колись давно жили мої дідусь і бабуся, їхні батьки та діти, а також багато інших мешканців Нойдорфа. Для мене цей час і це місце нескінченно далекі. Все змінилося, коли я отримав велику колекцію фотографій, звітів, листів і розповідей мого батька з Нойдорфа. Раптом цей Нойдорф став відчутним. Я раптом змогла уявити, як мої дідусь і бабуся працювали на своїй фермі, як вони там жили, як вони виховували своїх дітей. Я майже бачив, як вони працюють у полі, як святкують з сусідами, як дідусь гордо доглядає за своїми кіньми. Хоча цього нового села вже не існує, воно все ще живе в моїй пам’яті, з усіма його людьми, тваринами і будинками. Щось, відчуття, внутрішній потяг, бажання, тепер тягне мене до цього місця. Ось карта Нойдорфа (станом на 1940 рік):”
З споганів користувача Dienstag з сайту “Galizien” за 26 травня 2009 року:
“В інтернеті я знайшов стару польську карту Галичини, на якій позначено Нойдорф. Вона датована 1930-ми роками, і назви сіл та містечок на ній польською мовою – Нойдорф став «Nova Wies»:”
З споганів користувача Dienstag з сайту “Galizien” за 26 травня 2009 року:
“Нойдорф – знову вдома! У суботу, 16 травня 2009 року, ми вирушили з нашого стартового пункту в Коломиї на пошуки Нойдорфа.
Зі старою сільською картою, компасом і паном Шмідлем в якості місцевого гіда, ми нарешті знайшли клаптик землі, де колись стояв Нойдорф. Саме тут ми з батьком стоїмо на колишній фермі моїх дідуся і бабусі Генріха та Кароліни Адам, уродженої Шмаленберг. Це перший раз, коли Адами повернулися на це місце після того, як мій дідусь був змушений назавжди покинути свій дім після переселення і останнього візиту до Нойдорфа під час Другої світової війни. Це, безумовно, було не востаннє…”
Деяка інформація про родину Біберів яка мешкала в Нойдорфі.
Родина Біберів походить з Кірберга, Гессен, Німеччина. На початку 1780-х років члени родини емігрували до Ландестреу, Галичина. До 1850 року частина родини переїхала до Нойдорфа, Отинія, поблизу Коломиї. До 1875 року члени сім’ї Бібер перебували в Ришканівці, Бессарабія. До 1880 року деякі з них переїхали до Дрошдієні, приблизно в десяти кілометрах на північ від Стрембени. На початку 1890-х років члени сім’ї емігрували зі Стрембени до району Фазан-Форкс, Північно-Західні Території. Сім’я Герес пройшла дуже схожий шлях з регіону Ландестреу до Стрембени. Детальніше http://bessar.noads.biz/RdmrBieber.php
Додати коментар