⇒ “Miejsce urodzenia Franciszka Karpińskiego oraz Jerzego Szpunara. We wsi rośnie ‘dąb karpiński’. Drzewo o imponujących rozmiarach (obwód 7,13 m i wysokość 35 metrów) rośnie obok starej dzwonnicy cerkiewnej na skraju wąwozu w uroczysku „Na chaszczach”. Dąb nosi imię wielkiego poety doby oświecenia bo to właśnie tutaj dokładnie 270 lat temu (w 1741 roku) roku Franciszek Karpiński przyszedł na świat. Jego doczesne szczątki spoczywają w „domu ubogim” w Łyskowie na obrzeżach białoruskiej części Puszczy Białowieskiej. Decyzją Rady Obwodu Iwanofrankowskiego z dnia 24 marca 2011 r. uznano za pomnik przyrody 900-letni dąb rosnący we wsi Hołosków w rejonie kołomyjskim. Nazywany jest dębem Karpińskiego.”
⇒ “Місце народження Францішека Карпінського та Єжи Шпунара. У селі росте «дуб Карпінський». Дерево-домінанту (обхват 7,13 м і висота 35 м) споруджено поряд зі старою дзвіницею церкви на краю яру в місцевості «На хащіі». Дуб названий на честь великого поета епохи Просвітництва, тому що саме тут рівно 270 років тому (1741 р.) народився Францішек Карпінський. Його тлінні останки покояться в «убогій хаті» в Лискові на околиці білоруської частини Біловезької пущі. Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 24 березня 2011 року 900-річний дуб чорний у селі Голоскові на Коломийщині визнано пам’яткою природи. Його називають дубом Карпінського».
⇒ Ця могила знаходиться в населеному пункті Лисково (білоруською Лыскава), Пружанський район, Берестейська область, Білорусь.
⇒ W oddalonej od Otyni o 5 km wsi Hołosków urodziło się dwóch znanych Polaków: w rodzinnym majątku Franciszek Karpiński (1741-1825), poeta epoki oświecenia, pamiętnikarz, dramatopisarz, tłumacz, publicysta, moralista, twórca i główny przedstawiciel nurtu sentymentalnego w polskiej liryce, któremu naród przyznał tytuł „poety serca”, autor m.in. słów śpiewanych po dziś dzień pieśni kościelnych Kiedy ranne wstają zorze i Wszystkie nasze dzienne sprawy oraz kolęd Bóg się rodzi i Bracia patrzcie jeno i Jerzy Szpunar (ur. 12 czerwca 1927 w Hołoskowie w województwie stanisławowskim, zm. 27 sierpnia 2012 w Łodzi), aktor filmowy (30 filmów) i teatralny (przez 40 lat teatrów łódzkich).
⇒ У селі Голосков, що за 5 км від Отинії, народилося двоє відомих поляків: у родинному маєтку Францішек Карпінський (1741-1825), поет епохи Просвітництва, мемуарист, драматург, перекладач, публіцист, мораліст, творець і головний представник сентиментальний напрям у польській поезії, якого нація нагородила званням «поета серця», автора м. ін. слова церковних пісень, що співаються донині Коли світає і Всі наші щоденні справи та колядки Бог рождається і Брати дивляться лиш і Єжи Шпунар (нар. 12 червня 1927 р. у Голосково Станіславівського воєводства, помер 27 серпня 2012 р. у Лодзі) , актор кіно (30 фільмів) і театру (понад 40 років театрів у Лодзі).
⇒…pozostało w Hołoskowie niewiele pamiątek. Ale jak one wyglądały w roku 1937-mym można dowiedzieć się z kwartalnika “Młody Krajoznawca”, wydawanego nakładem Koła Krajoznawczego im. Jana Potockiego uczniów państwowego Il-go gimnazjum w Stanisławowie. Jeden z nich, Mieczysław Mikulski uczeń klasy-VII b tego gimnazjum tak opisał swą bytność podówczas w Hołoskowie: “Po tym wielkim poecie serca, w cichej nieznanej nikomu pokuckiej wiosce pozostały liczne pamiątki. Do nich należy piękny mały kościółek konstrukcji żelazo-betonowej, wzniesiony przez tamtejsze społeczeństwo w roku 1894. Na jego froncie widnieje stara tablica z następującym napisem: “1741 4/10 Tum się rodził, tu mię ojciec stary Uczył cnót polskich, Chrystusowej wiary.” Wewnątrz kościółka na uwagę zasługuje tablica odlana z brązu. u góry jest umieszczone popiersie poety, na płycie zaś wpada w oko piękna płaskorzeźba przedstawiająca wschód słońca zza gór i lasów. Klęcząca postać niewieścia wznosi obie ręce w kierunku “wstającej zorzy”. Niżej zaś umieszczono napis: “Na chwałę Przedwiecznego, a ku pamięci trwałej Bożej Piewaka Franciszka Karpińskiego ur. 4.X.1741 w Hołoskowie + 4.IX. 1825 w Łyskowie na Litwie postawili ze składek Rodaków na miejsce dworu darowanego przez Bronisława Dobrowolskiego”, a dalej dwie zwrotki “Kiedy ranne…..”. “Obok kościółka wznosi się ogromny, rozłożysty dąb, w którego cieniu podobno poeta pisywał natchnione pieśni. Wśród ludu mazurskiego, zamieszkującego tę wioskę, krąży wiele podań i legend związanych z osobą wieszcza. Nieraz słuchałem tych opowiadań z ust starego Mazura. Mieszkańcy Hołoskowa nazywają Karpińskiego „ojcem”, a jego nazwisko wymawiają z wielką czcią.
⇒ … у Голоскові залишилося небагато памяток. Але як вони виглядали в 1937 році, можна дізнатися з квартальника «Młody Krajoznawca», який видав тиражем Туристичний клуб ім. Яна Потоцького учні Державної гімназії № 2 у Станіславові. Один із них, учень VII-Б класу цієї гімназії Мечислав Мікульський, так описав своє перебування в Голоскові: «Після цього великого поета серця в тихому, невідомому селі на Покутні залишилися численні нагадування. Серед них гарна маленька церква із заліза та бетону, побудована місцевою громадою в 1894 році. На її лицьовій стороні є стара табличка з таким написом: «1741 4/10 Тут я народився, тут мій старий батько навчив мене польських чеснот і віри Христової». Всередині костелу заслуговує на увагу бронзова дошка. угорі — бюст поета, а на плиті — гарний барельєф, що зображує схід сонця з-за гір і лісів. Колінна фігура жінки піднімає обидві руки назустріч «зорі, що сходить». Нижче напис: «На славу Всевишнього і на вічну пам’ять Божого поета? Францішека Карпінського нар 4 жовтня 1741 р. в Голоскові + 4 верес. 1825 р. в Лисково у Литві збудували на внески земляків на місці двору подарованого Броніславом Добровольським», а потім дві строфи «Коли поранений…..». «Біля церкви стоїть величезний розлогий дуб, у тіні якого поет нібито писав натхненні пісні. Серед люду мазурського, які проживали у цьому селі існувало багато історій і легенд з особою поета. Я часто слухав ці історії з вуст старого Мазура. Жителі Голоскова називають Карпінського «батьком» і вимовляють його прізвище з великою повагою.
Додати коментар