Угорницька школа 1862-2004

Для перегляду фото у повному розмірі натисніть\клікніть на нього

Школа і вчитель… Два обереги, які споконвічно стоять на сторожі духовності, освіченості, культури підростаючих поколінь. Школа, яка стоїть в центрі села Угорники, стала рідною і близькою для багатьох поколінь жителів. Адже тут минули і проходять їх найкращі роки життя: дитинство, юність, молодість.

Кожен учень – це неповторна доля, в одних – світла, чиста і щаслива, в інших – складна, непроста. Але, як би не склалося життя, кожен з нас пам’ятає і згадує своїх шкільних друзів, учителів, подумки повертаючись на шкільний поріг, в рідний клас, де залишилось те, чого не можна змінити. Це – історія, написана самими учнями і вчителями. І святий обов’язок кожного пам’ятати, оберігати і продовжувати її у своїх дітях і внуках.

1862-1864 роки – в Угорниках була тривіальна школа, де навчалося 54 дітей. Вчителем був Томас Красіцький

1882 рік – в селі заснована державна школа, де навчалося 66 дітей. Директором був Порфирій Витвицький – батько Степана Витвицького.

1901 рік – директором був Альбін Цапій.

1906 рік – започаткована двокласна польська школа, яка існувала до 1935 року.

Шкільне свідоцтво Розалії Гладишевської. 1926 рік.

Підписи учнів угорницької двокласної школи. 1926 рік.

У 1926 році з нагоди 150-ї річниці оголошення Декларації незалежності США, поляки подарували американському народу надзвичайний подарунок. Він складався з 111 томів, що містили підписи (прізвище, імя) 5,5 мільйонів польських громадян (також деякі школи презентували фото). Серед них є також автографи президента Ігнація Мощицького та Юзефа Пілсудського. Оцифровка цієї колекції дає можливість знайти підписи багатьох наших прабабусь і прадідусів.

Унікальна колекція зберігається в Бібліотеці Конгресу США. Вона складається з 111 томів, на 30 тис. сторінках містяться 5,5 мільйона польських підписів. Це означає, що польській адміністрації вдалося зібрати підписи у 20% населення. Цей тип подарунків, безумовно, є глобальною сенсацією.

Автографи включають не лише підписи президента Ігнація Мощицького та Юзефа Пілсудського, але також міністрів, депутатів, службовців міністерств, членів громадських та соціальних установ, а також простих поляків. Важливим елементом колекції є малюнки школярів та вірші, що виражають захоплення з нагоди 150-ї річниці незалежності США.

Побажання прикрасили малюнки видатних польських художників, зокрема Софії Стрийєнської. Подарунок був вручений президенту США – Кельвіну Куліджу. Він передав пізніше всі томи в бібліотеку.

Завдяки зусиллям Бібліотеки Конгресу, польського посольства в США та Польської бібліотеки у Вашингтоні колекція була оцифрована та опублікована в інтернеті.

1930-1943 роки – будівництво початкової школи, де в 1939 році було уже 5 класів.

Учні Угорницької школи. 1937 рік.

1941-1943 роки – директором був пан Нестерук з Ворони.

Шкільне свідоцтво Крицького Володимира. 1942 рік.

1945-1952 роки– будівництво восьмирічної школи, директором на той час був Євчук А.К., заступником – Луценко Меланія Василівна.

Зберігся звіт 7-річної школи в с.Угорники за 1944/45 навчальний рік. Навчання розпочалося 01.09.1944 і завершилося 07.07.1945 (включаючи іспити). Фактично школа працювала 230 робочих днів на рік. Навчання велося українською мовою. «У 1945 р., на початку навчального року, – згадує В.Ідзі, – була релігія, яку викладав священик. До кінця навчального року релігію відмінили. Першим учителем був Вербинець Антон (мав освіту священика, але ніколи ним не був)». Школа у своєму розпорядженні мала 2 будинки загальною площею 900м². Було 5 класних кімнат площею 350м² і один військовий кабінет, який займав 20м². Навчання велося в одну зміну. Протягом 1944/45 навчального року школа налічувала 150 учнів. Школа фізкультурного залу не мала. Діти займалися на обладнаному спортивному майданчику.

Вчителі школи

У школі працювало 3 вчителі, 2 з яких – у 5-7 класах. Адмінтехперсоналу було 4 особи та 1 піонервожатий. Іноземною мовою була на той час німецька, яку вивчали учні 5 і 6 класів. Загальне число книг за інвентарем шкільної бібліотеки на час звіту – 10, з них 5 для позакласного читання учнів. На зборах директорів та завучів шкіл 1945 р. директор Угорницької 7-річної школи відмітив, що 7 учнів зовсім не відвідують школу, а інші часто пропускають уроки, бо працюють в господарстві. На січневій конференції 1946 р. було зареєстровано 6 вчителів Угорницької школи: Галіченко Іван Тихонович (директор), Каменева Надія Петрівна (завпед), Борисенко Людмила Яківна, Бондаренко Надія Захарівна, Майковська Надія Василівна, Майковський Костянтин Анатолійович.

Угорницькі школярі – Михайло і Микола Врубель

У березні 1946 р. райком комсомолу організував піонерську організацію в Угорницькій школі. Для покращення якості навчання та успішності учнів протягом навчального року проводилися серпневі та січневі наради, наради директорів, завідувачів шкіл, де було обговорено такі питання: «Урок – основна форма навчання у школі»; «Робота вчителя над собою»; «Самостійна робота учнів»; «Контроль і допомога в роботі молодих учителів»; «Критерії оцінки знань учнів» та ін. Під час навчання української мови вчителям найчастіше доводилося боротися з місцевою говіркою. Для викорінення діалектних слів із лексикону учнів вчителі систематично давали учням тексти для читання, кожен учень, окрім класної роботи, вдома писав перекази за прочитаними оповіданнями.

Портрет Т.Шевченка намалював на зворотній стороні світлини учень 3-го класу Ільчишин Володимир, 1947р.

Батьківський комітет

При Угорницькій школі працював батьківський комітет. На батьківських зборах обговорювалися такі питання: здійснення закону про загально обов’язкове навчання; школа в країні Рад; підсумки роботи школи за чверть, півріччя і навчальний рік; про підготовку шкіл до нового навчального року та створення умов для роботи учителів. Директор Угорницької школи Галіченко І.П. 14 вересня 1946 р. на нараді директорів та завідувачів шкіл поінформував, що в школі навчалося 227 учнів, «…педкадрами школа забезпечена не повністю. Відвідування учнями школи добре. Документація впорядкована, дрова завезені. Гурткова і виховна робота школи не налагоджена». Усі учителі були забезпечені квартирами. З 12 травня 1947 р. директором Угорницької школи був Майковський А.К. У школі навчалося 204 учні (2 – новоприбулих). Невстигаючих – 26, відмінників – 8.

Піонерство

Піонерська організація налічувала 81 чол. Не було піонервожатого. При школі діяв літературний, драматургічний, фізкультурний гуртки. Проводилися свята (до 800-річчя Москви, до 30-х роковин Великого Жовтня). У січні 1948 р., як бачимо із статистичних даних, відвідування Угорницької школи становило 90%. У 1949 р. заняття в Угорницькій школі проводилися у двох будинках, у 6 класних кімнатах. Було 44 парти, які забезпечували 100 місць. Розмір пришкільної земельної ділянки для дослідних цілей становив 0,05 га, для господарчих потреб – 0,45 га. При директорі Хринюку М.Й. у школі була створена кімната фізкультури, працювала редколегія, створювалися фотомонтажі. Із доповіді Хринюка М.Й. від 15.6.1949 р. дізнаємося, що у школі «відремонтовано двері, вікна, груби, парти. Побілки ще не проведено. Дров завезено мало».

Бібліотека

Шкільна бібліотека весь час поповнювалася книгами та журналами. При школі заведено книгу обліку бібліотечного фонду. Контроль за чистотою приміщень вели медпрацівники. Щомісяця лікарями проводився методогляд учнів. У всіх класах шкіл діяли сантрійки, які протягом року стежили за станом класних приміщень, чистотою і акуратністю учнів, станом їх книжок, зошитів.

1947 рік4-й ряд: Гасюк Дмитро, Базюк Степан, Хоміцький Йосип, Тарасюк Павло, син директора школи (?), Дмитрук Василь, Семчук з Новосілки (?).

3-й ряд (стоять): Тарасюк Ксенія, Поплавський Василь, Дубей Петро, Кваснюк Михайло, Боєчко Володимир, Хавуляк Микола, Козачок Розалія;

2-й ряд: Остап’юк Михайліна, Поплавська Ганна, Цібій Ганна, вчителька Надія Василівна Майковська, Островська Ольга, Мельник Марія, Козачок Анеля;

1-й ряд (знизу) зліва – направо: Дубей Марцеля, Каценяк Ганна, Ільчишин Марта, Маруняк Марія, Вінтонів Марія, Кіндрацька Петрунеля;

В роки війни з 1941 по 1943 рік в школі директором працював Яків Нестерук разом із жінкою Марією. Навчалося дуже мало дітей.

В 1944 році, коли в селі проходив фронт, школа не працювала аж до приходу радянської армії. Припинено було будівництво школи, яке розпочато у 1930 році. Після закінчення війни, школа розпочала свою роботу.

Перший клас Угорницької школи. 1948 рік.

НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

У 1948/1949 навчальному році в Угорницькій школі було 9 вчителів (5 – 1-4 класи, 4 – 5-7 класи). Учителями Угорницької школи були Ключенко Роман Григорович, Вербінець Іван Антонович, Яцьків Степан Миколайович, Конахевич Н.І., Костенко Д.С., Хринюк М.Й., Ківа Л., Ленець Надія С., Олійник Романа Степанівна, Панас. У 1948 р. вийшла постанова «Про здійснення закону про загальне обов’язкове навчання». Ось виписка із постанови №40 від 6 березня 1948 р.: «При звітах голів і директорів шкіл встановлено, що голови сільрад: Угорницької – Чабанюк, Старо-Кривотульської – Заліський, Ново-Кривотулівської – Палій разом з директорами не зуміли організувати своєї організаційної роботи по 100% охопленню дітей школою». В Угорницькій 7-річній школі відвідування дітьми школи становило 71%. У зв’язку з таким станом справ голова Угорницької сільради Чабанюк та директор школи Майковський одержали попередження від Виконавчого комітету. У жовтні 1950 р. в с.Угорники було 229 учнів, з яких 4 до школи не ходили (це були діти Паньківа Михайла, Данищука Юрка, Пероги Гната та Ідзя Теодора). Щодо неписьменності серед дорослого населення, то зовсімнеписьменними були 232 особи. Як доповідав директор школи Хренюк Мусій Йосипович на 15 сесії Угорницької сільської ради, «…питання стоїть серйозне, … і нам треба за три місяці до 33 роковин Великого жовтня ліквідувати неписьменність в с. Угорники». Дітям-сиротам та напівсиротам, які ходять до школи, надавали щомісячну допомогу. На 1951 р. таких дітей в селі було немало.

КРУГЛІ СИРОТИ:

Ревінер Іван Данилович – на утриманні 75-літньої Кінащук Павліни Іванівни;
Боярський Володимир Іванович – 1944 р.н., його батьки померли за один тиждень у 1948 р., опікунка – Шаваринська Катерина Іванівна;
Крук Петро Магорович – 1938 р.н., батька не мав, мати померла в 1944 р., опікунка – Семчук Настуня Адамівна;
Крицький Іван Михайлович – 1937 р.н., на утриманні баби Крицької Гонорки Антонівни, яка на 1950 р. мала 90 років;
Надворняк Настя Павлівна – 1941 р.н., мала пошкоджені ноги, перебувала на утриманні Гук Парані Наумівни.

ДІТИ НАПІВСИРОТИ:

Шмігель Михайло Петрович – 1944 р.н., перебував на утриманні матері Шмігель Марії Думінівни;
Шершенюк Павло Павлович – 1948 р.н. та Шершенюк Олена Павлівна – 1943 р.н., батька не мали, мати «умовно хвора, не в змозі посилати дітей щоденно до школи і перебуває на утриманню матері Шершенюк Павліни Василівни».
Кіндрацький Петро Юркович – 1938 р.н., батько загинув 1944 р. на війні, перебував на утриманні матері Кіндрацької Юстини Михайлівни.
Цібій Анна Мільківна – 1943 р.н., перебувала на утриманні матері Цібій Марії Лук’янівни.
Кособуцька Марія Ільківна – 1937 р.н., батько загинув 1944 р. на фронті, перебувала на утриманні Кособуцької Анни Іванівни.
Цібій Михайло Петрович – 1939 р.н., батько загинув на фронті 1944 р., на утриманні Цібій Розалії Томківни.
Дяк Анна Михайлівна – 1940 р.н., батько загинув на фронті 1944 р., опікунка – Дяк Явдоха Михайлівна.
Крук Анна Степанівна – 1943 р.н., батька не мала, мати – Крук Марія Адамівна – мала ще 2 дітей.
Петрик Йосиф Філіпович – 1940 р.н., батько помер 1945 р., мати – Петрик Марія Василівна.
Б’єнь Катерина Йосипівна – 1942 р.н., на утриманні матері Б’єнь Марії Процівни, батько помер в 1942 р. та ін.
Допомога держави була незначною: раз на рік могли привезти черевики або щось із верхнього одягу.

Учні 4 класу Угорницької школи. 1953 рік.

У 1953 році директором Угорницької семирічної школи став Євчук Антон Корнилович. Основне завдання, яке перед ним було поставлено, – це ліквідація неграмотності. В селі було ще 47 малописьменних чоловік. Двічі на тиждень їх навчали культармійці (за кожною ділянкою був закріплений культармієць).

Культармійці (культшефство) — учасники масового культурно-освітнього руху в СРСР, які були забезпечені навчальними посібниками та закріплені за неписьменними і малописьменними. Органи народної освіти, Ради депутатів трудівників, партійні організації здійснювали контроль за перебігом навчання. Як правило заняття проводилися в загальноосвітніх навчальних закладах без відриву від виробництва. Учні отримували підготовку в об’ємі початкової та 7-річної шкіл. Особливо активним рух культармійців був у крупних селищах, колгоспах, радгоспах і МТС (машинно-тракторна станція). Крім того, культармійці виконували інші різноманітні обов’язки: створювали бібліотеки, залучали до читання тих, що вже вміли читати тощо.

УЧИТЕЛЬСЬКИЙ КОЛЕКТИВ, 1956 Р.

1 ряд сидять (зліва – направо): Гарбар Микола – вчитель французької мови, Шпілінський Аркадій Варфоломійович – вчитель математики, Ключенко Роман Григорович – вчитель початкових класів;

2 ряд (зліва – направо): Гарбар Яніна Кастанівна – вчитель російської мови, Петровська Ольга Петрівна – вчитель початкових класів, Никифорчин Ольга Григорівна – вчитель початкових класів, Півторак О.І. – вчитель математики, Диколович Н.І. – вчитель біології, Федів Павліна Михайлівна – вчитель початкових класів, Паращук Г.М. – піонервожата, Вишнівська Ірина Броніславівна – вчитель української мови, заступник директора.

У кінці 60-х рр. директором школи був Аркадій Данилович Шпілінський. В роки війни Шпілінський А.Д. був артилеристом. Добре знав математику. Був врівноваженою, працьовитою і дисциплінованою людиною. Учням і батькам допомагав порадами. Вміло організовував роботу вчительського колективу. За його керівництва не було зривів уроків. Учні поважали і навіть побоювалися його. Хоча його методи впливу були завжди виваженими. З формальної причини був змушений подати заяву на звільнення.

Учительський колектив, 1958 р.

1 ряд сидять (зліва – направо):Гарбар Микола, Никифорчин Ольга Григорівна,
Ключенко Роман Григорович;
2 ряд (зліва – направо): Гарбар Яніна, Вишнівська Ірина Броніславівна, Новаківська
Юлія, Паращук Галина, Півторак Ольга, Федів Павліна.

Випуск угорницької семирічної школи. 1958 рік.

Верхній ряд: Лесів А., Балаш М., Василишин М., Шмігель М., Шаваринська М., Мачошак Р., Ясніковська М.

Нижній ряд: Кіндрацька М., Богак Р., Кубіцька Л., Гарбар М., Сай О., Петрик О., Боєчко М., Петровський Я., Дубей Р.

Перший клас. 1958 рік.

Учні Угорницької школи. 1959.

Перший учительський колектив восьмирічної школи:

Ключенко Р.Г. – вчитель початкових класів;
Тріш М.В – піонервожата;
Купіна М.І. – вчитель російської мови;
Євчук А.К. – директор школи вчитель історії;
Луценко М.В. – завуч,вчитель математики;
Сай О.В. – вчитель біології та хімії;
Бакай О.Г. – вчитель початкових класів;
Вишнівська І.Б. – вчитель української мови;
Богаченко І.М. – вчитель початкових класів;
Євчук Ю.М. – вчитель початкових класів;

Учительський колектив. 1963 рік.

З 1963 року школа знаходилась у тому самому двоповерховому приміщенні, у ній навчалося 210 учнів.

Угорницькі школярі. 1965 рік.

У школі працювало 13 вчителів, із них 7 – з вищою освітою, 6 – з середньою педагогічною освітою. Серед учителів працювало троє наших односельців. Вони були відданими своїй справі. Урок для більшості із них був центром їх педагогічної діяльності. Учням не тільки давали знання, але й виховували працьовитими, товариськими, щирими у спілкуванні, словом, закладали в них ті риси характеру, яких нам сьогодні бракує.

Угорницькі школярі. 1966 рік.

Семеро вихідців із села одержали вищу освіту: педагогічну, медичну, юридичну. В Коломийському райвно працював Петровський М.Й., директором Старо-Кривотульської 8-річної школи був Соботник Й.П., прокурором Коломийського району – Дубей П., вчителями в селі Угорники – Сай П.В., Федів П.М., Барчук С.М.

1966 рік

Школу опалювали дровами. Техпрацівниками в той час працювали Жураківська Марія і Кіндрацька Марта. Опалювати школу починали о 5 год. ранку. Школа для забезпечення господарських потреб тримала двох коней.

1966 рік

У 1966 році директором Угорницької восьмирічної школи був Ломако Петро Вікторович. Доповідаючи на засіданні виконкому сільської ради 25 червня 1966 року про стан підготовки школи до нового навчального року, директор школи сказав, що «побілені класи силами громадськості». Водночас районний відділ народної освіти мало цікавиться ремонтом школи, своєчасно не забезпечує будівельними матеріалами. Школа повністю не забезпечена паливом.

1968 рік

Згідно протоколу десятої сесії Угорницької сільської ради ХІ скликання від 3 серпня 1968 року щодо питання «Про підготовку школи до нового 1968-1969 навчального року» директор школи Ломако П.В. зазначив, що «в школі обладнаний фізичний кабінет, де закуплено нові прилади для дослідів. Працюють астрономічний та географічний майданчики. При школі працює шкільна майстерня, де учні можуть ознайомитися з роботою токаря, слюсаря, столяра. Біля школи обладнані спортивні майданчики: футбольний, баскетбольний та волейбольний».

1968 рік

1969 рік

1970 рік

Розглядаючи питання «Про підготовку школи до нового 1971-1972 навчального року», було підкреслено, що в школі не вистачає класів, немає їдальні. «Поки що діти будуть харчуватися в колгоспному дитячому садку, але це питання з правлінням колгоспу було дуже трудно вирішити. В столовій будуть харчуватися діти деяких колгоспників та робітників безплатно».

1971 рік

У протоколі засідання виконавчого комітету від 22 вересня 1972 року, де йдеться про наслідки ревізії складання та виконання бюджету сільської ради, вказано: «Якщо доходу від надання услуг кіньми поступило лише 80 крб. за рік, то сама заробітна плата техпрацівника становить 720 крб. та витрачено кормів на 222 крб.».

Господарське приміщення школи

У зв’язку з цим вирішено «звернути увагу на використання гужтранспорту і в противному разі передати коней колгоспу як таких, що не оправдовують себе».

1972 рік

З протоколу засідання виконкому від 21 вересня 1972 року відомо, що в школі створені хоровий, танцювальний, літературний та інші гуртки. «Ведеться посилена боротьба з невстигаючими учнями».

Згідно з рішенням Коломийського районного виконавчого комітету в 1973 році за школою закріплено 1,5 га землі, але ця земля школою не використовується.

1974 рік

Депутати наголошували, що «вже чотири роки лежить документація на добудову школи (столової, піонерської кімнати та спортзалу)». Необхідно також закінчити огорожу школи. Водночас вказано, що в школі регулярно один раз в місяць випускалися усні журнали «Від з’їзду до з’їзду», «Жовтневий марш мільйонів», «Сільська молодь» та інші.

1974 рік

1975 рік

У 1977 році в школі було 60% вчителів з вищою освітою, решта навчалися заочно в інституті. 55% учнів школи вчилися на «добре» і «відмінно». З плану розвитку місцевого господарства села Угорники на 1978 рік відомо, що у восьмирічній школі навчалось 194 учнів, в тому числі в групах продовженого дня – 105. У 9-ий клас прийшло 20 учнів.

Згідно протоколу засідання виконкому від 20 травня 1982 року директором школи був призначений Хімейчук М.М.

1979 рік

У квітні 1979 року на базі школи була проведена відкрита нарада директорів шкіл. Учні школи зайняли 1 місце серед шкіл району у зборі металолому і 2 місце у зборі лікарських рослин. Учні школи також брали участь у кущових олімпіадах з різних предметів, де займали призові місця.

1979 рік

Батьківські збори 1980 року.

За трибуною – голова профспілкового комітету Савчук Йосип Миколайович.
У Президії (зліва – направо): директор школи Хімейчук М.М., сільський голова
Крицька М.Д., мати-героїня Дубей М.М., матері дітей-відмінників Філяк М.В.,
Дубейчук М.П.

Вигляд на школу. 1981 рік.

Станом на 4 грудня 1982 року в школі навчалось 236 учнів, у тому числі в школі і групі з продовженим днем – 162. З виступу депутатів на сесії 20 грудня 1982 року відомо, що у школі 62 дітей харчуються за рахунок бюджету сільської Ради.

Учні Угорницької школи

Угорницька школа 1982 рік

У січні 1984 року директором школи був призначений Нагірний М.І. У протоколі ІХ сесії ХVІІІ скликання від 27 січня 1984 року говориться про те, що учнями школи заготовлено 180 т силосу. Школа жила справами, наближеними до потреб села. Вчили того, що знадобиться в сім’ї, господарці та у колгоспному виробництві.